Так, якщо власник великотоннажної вантажівки-одиначки або сідельного тягача нехтує перевіркою і регулюванням сходження коліс (розвал задається конструктивно і не регулюється), то замість покладених 200-250 тисяч кілометрів шини передньої – рульової осі можуть не відходити й 50 000 км. При цьому вартість якісних (а на рульову вісь інших ставити небажано) шин посадкового діаметра 22,5 дюйма досить висока. Додамо сюди витрати на шиномонтаж і розуміємо – втрати від недопробігу шин величезні. А якщо врахувати, що за нормального завантаження річний пробіг машини становить 150-200 тисяч кілометрів, то на купівлі шин можна розоритися!

До речі, якщо йдеться про сідельний тягач, то знос шин рульової осі може бути спричинений порушенням геометрії осьового агрегату напівпричепа, внаслідок чого під час прямолінійного руху автопоїзда “віз” тягне в той чи інший бік, а водій змушений компенсувати відведення поворотом рульового колеса. Якщо колеса котяться неоптимальною траєкторією (розраховується під час проєктування шасі), то і про керованість автопоїзда в критичних режимах – об’їзд перешкоди, яка раптово виникла, занос і т. д. зовсім мовчимо. Електронні системи безпеки, якими напхані сучасні вантажівки й причепи, можуть просто не “витягнути” з критичної ситуації.

Словом, багатотонна машина зобов’язана бездоганно слухатися керма, особливо на складній – мокрій, зледенілій або засніженій дорозі. Це безпека! Не забудемо й те, що чим більше уваги та сил у водія витрачається на те, щоб контролювати машину в русі, тим швидше він втомиться, на меншу відстань перевезе вантаж і, отже, не отримає очікуваного прибутку.